Радуйся, Ручко Всезолота! PDF Друк e-mail
Написав Редактор   
Вівторок, 14 травня 2013, 23:02

Раннє сирітство і страшна нужда зробили з Артема безпощадного комуніста. Він не хотів дарувати світові нічого: ні злості на батька-матір за те, що кинули його тинятися самотиною на смутних бездорожжях нового століття; ні безконечних голодних ночей; ні тітчиної мольби, коли вона, горбата і некрасива, своїми шкарубкими руками хотіла вирвати від нього останній хатній образ, оскільки Артем, вступивши до партії, прагнув спекатися цього непотребу, дарма що по тому в тітчиній халупі він довго не  затримався. Почалася війна, і Артем як справжній герой із народу проливав свою кров за соціалістичну батьківщину на фронті з фашистами.

1946-го Артема, уродженця Миколаївщини, перевіреного працівника НКВС, було послано на Захід України навести тутечки порядок і показати недобиткам-бандерівцям де раки зимують.

Так він опинився в Погоні, неподалік Станіслава, у монастирі отців Василіян, котрий відтепер перейшов у його розпорядження.

Церкву, звісно, закрили. Труду великого в тому не було: Артем власноруч видворив старих бабок та купку дітей, що виспівували в храмі маївку вже без священика, позаяк ченців було переведено до Гошева.

Побожність місцевих особливо дратувала його. Церква муляла очі. Гнівно позирав він, коли статечні чоловіки й сивочолі діди знімали капелюхи та хрестилися. „Забобонні виродки", - цідив крізь зуби капітан Артем, і бажання позбутись цього обурливого сусідства (церква знаходилась впритул до монастирських приміщень) росло в ньому непомірно.

Того ранку вернулися поборники бандерівців веселенькі: нічна вилазка була успішною, бо знешкодили криївку, котру вистежували цілих півроку. Капітан, правда, скоса позирав на Ґеня і мізкував, де ж був цей лайдак, коли вони добивали „ворогів народу".

Офіцерня, сп'яніла від крові, влаштувала собі гарну забаву.

Навіть понурого Артема оковита збадьорила настільки, що він нарешті повірив у можливість здолати те, що найбільше не давало спати по ночах, - віру місцевих. Схопивши автомата, він вдерся до храму і скаженими кулями вилив всю свою ненависть на мовчазні ікони. Захмелілий, почував себе переможцем. Та раптом заточився, випустивши зброю із рук. Упав би, якби не наспів до церкви Ґеньо (його Артем недолюблював - цей западенець видавався потайним), і оскільки поблизу не було нічого, за що б можна ухопитися, вхопився за нього. В голові паморочилося, перед очима все розпливалося. Та коли погляд зумів-таки сфокусуватися, то першою узрів руку Богородиці, в якій тепер зяяла діра.

Під вечір подзвонили з Тисмениці, наказавши негайно ви­їжджати на нову каральну операцію. Артем, ще добре не прочунявши, вліз у криту машину. Мотор важко зітхнув, і браві вояки рушили через потічок, що журливо дзюркотів побіля монастиря. Враз машина підстрибнула на камені. І Артем, який кулився від незрозумілого холоду й огиди, що Ґенине плече торкається його, вилетів з-під брезенту та з усього маху вперіщився лицем у воду, скрикнувши од дико­го болю у руці:

- О Боже!

Машина загальмувала. Першим підбіг цей настирливий Ґеньо.

- Коли ти нині по іконах пуляв, - насупив брови на капі­тана, - щось Бога не згадував.

Артем мовчав, клячучи у потічку, зі зламаною рукою, тою, що стріляла в Матір Божу. Йому пригадалося, що коли впер­ше зайшов до храму, то побачив саме цю ікону. Тоді ще ста­речі і старанні дитячі голоси виводили щиро й обнадійливо: „Радуйся, ручко всезолота! "Так, на цих словах він їх обірвав і вигнав із церкви. На мить здалося, що то не Ґеньо з осудом дивиться на нього, а горбата тітка простягає руки по остан­ній образ. Артем лише зараз усвідомив, що у потайного Ґеня і його родички було щось спільне, якого не можна поділити на западенське і хохлацьке. Капітан завив радше од відчаю, чим од болю. А у вухах дзвеніло все голосніше і голосніше, заполонюючи свідомість: „Радуйся, ручко всезолота!"
Останнє оновлення ( П'ятниця, 17 травня 2013, 21:40 )
 

Your are currently browsing this site with Internet Explorer 6 (IE6).

Your current web browser must be updated to version 7 of Internet Explorer (IE7) to take advantage of all of template's capabilities.

Why should I upgrade to Internet Explorer 7? Microsoft has redesigned Internet Explorer from the ground up, with better security, new capabilities, and a whole new interface. Many changes resulted from the feedback of millions of users who tested prerelease versions of the new browser. The most compelling reason to upgrade is the improved security. The Internet of today is not the Internet of five years ago. There are dangers that simply didn't exist back in 2001, when Internet Explorer 6 was released to the world. Internet Explorer 7 makes surfing the web fundamentally safer by offering greater protection against viruses, spyware, and other online risks.

Get free downloads for Internet Explorer 7, including recommended updates as they become available. To download Internet Explorer 7 in the language of your choice, please visit the Internet Explorer 7 worldwide page.