Матір Того, Хто зціляє PDF Друк e-mail
Написав Редактор   
Вівторок, 14 травня 2013, 23:08

Перше зцілення у Погоні записане 1749 року Божого

 

Доня тихенько прикрила двері. Ромцьо нарешті заснув. Ох, ніколи материне серце не змириться із горем рідного дитяти. Минув уже рік, як її одинак спаралізований. Все ста­лося так несподівано, що досі ніхто не зрозумів, як це і чому трапилося. Вся Тисмениця гуділа, а злі язики шептали, що то Бог скарав Олексу Душаревича за те, що роками воював із сусідою за межу та кляв на чім світ стоїть.

Доня запалила свічу, важко вклякнула перед образом Богородиці. Підвела свої благальні очі, великі, карі, які лелі­ли з-під довгих чорних вій Матір Того, Хто вмів зціляти. Вона нічого не промовляла ні вустами, ні думкою, а просто, з усі­єї сили вдивлялася в потемнілу ікону, що дісталася їй від бабці. Часом по її ще не старому обличчі, на яке вкралися скорботні зморшки, котилася зрадлива сльоза і, не витерта, сповзала по бороді та крапала на груди.

Почувся скрип сінешніх дверей. То Олекса. Він завжди приходив пізно. Був дуже роботящий, але кріпкий на слово. Останнє турбувало Доню, вона сама починала вірити у те, що люди казали, хоча за межу - брехня, Олекса чесний і надто справедливий, і справедливість та йому боком вила­зила не раз.

Пізня вечеря Душаревичів не була потривожена жодним словом. Доня майже нічого не їла, так - окрайчик хліба та ковток молока. Думала про Ромця: ото вже висіялось йому над верхньою губою, однолітки синові вже парубкують. А сусідська Парася все прибігає й пита, як Ромцьо. Доню це і розчулює, і засмучує. Інколи вона не відповідає дівчаті, але та все одно наступного разу біжить із повним надії личком і знову, як удар молота, звучить її відважне питання.

Раптом Олекса, зовсім чорний від нещадного сонця жнив, порушив мовчанку, від чого Доня аж здригнулася.

- Я бачив жінок, що йшли до Погоні польовою дорогою. Просили напитися. Дав. А одна й каже, буцім у тій церкві, що княжна Велигорська недавно збудувала, є ікона незвичайна і що вона, ця молодиця, дітей сім років не мала, а як прийшла до ікони, то їй Мати Божа щастя дарувала: торік дитина знайшлася. Ото дякувати йшла.

Доня принишкла. Олекса не дуже охоче стояв щонеділі на Службі: кряхтів, усе його поперек хапав, панотця недо­люблював і не пробачав йому жодної людської слабинки. Не розуміла, до чого чоловік вів цю розмову, але почала вдивлятися в Олексу, наче в бабусину ікону. Той не глядів у вічі - соромився.

-    Я б на це не зважав, та вночі мені сон приснився. Ніби наш Ромцьо... - голос йому ввірвався на мить. - Ніби наш Ромцьо подвір'ям ходить. Та такий веселий.

Вперше у житті Доня побачила в Олексі щось цілком інак­ше. А ще - любов до сина, яку він завжди прагнув прихо­вати: не хотів здаватися чуйним, а тому вдавав, ніби йому байдуже до каліцтва синового і гарував без спочину, аби забутися.

Рано-вранці виніс батько Ромця на руках, поклав обереж­но змарніле тіло на воза. Доня сіла у головах. Олекса цвьох­нув коня. їхали нешвидко, дарма що батькові жадалося гна­ти шкапину чимдуж.

Коли нарешті добралися до монастиря і Олекса опустив безвільного сина на долівку перед іконою, Доня впала на коліна і завмерла у своїй німій молитві.

Увечері Душаревичева мовила до чоловіка несміло:

-    Їдьмо додому, а завтра знову сюди.

-    Ні, Доню, я не поїду звідси, доки Ромцьо не встане. Третього дня, після того, як священики відправили Служби Божі і відчитали над Ромцьом молитви, хлопець несподівано підвівся. Позбігалися люди, плакали та ще голосніше моли­лися. Олекса теж заплакав - він більше не боявся видава­тися чуйним.

Ромцьо ходив. Ромцьо усміхався. Ромцьо шепотів неслух­няними вустами подячні молитви, лиючи сльози.

Не плакала лише Доня. її великі очі стали бездонними. Незмигно дивилася на чудотворну ікону. Вона бачила Матір Того, Хто зціляє. Донина подяка Богородиці була така ж дивно безсловесна - то дякувало материнське серце з гли­бини своєї любові.

 

Your are currently browsing this site with Internet Explorer 6 (IE6).

Your current web browser must be updated to version 7 of Internet Explorer (IE7) to take advantage of all of template's capabilities.

Why should I upgrade to Internet Explorer 7? Microsoft has redesigned Internet Explorer from the ground up, with better security, new capabilities, and a whole new interface. Many changes resulted from the feedback of millions of users who tested prerelease versions of the new browser. The most compelling reason to upgrade is the improved security. The Internet of today is not the Internet of five years ago. There are dangers that simply didn't exist back in 2001, when Internet Explorer 6 was released to the world. Internet Explorer 7 makes surfing the web fundamentally safer by offering greater protection against viruses, spyware, and other online risks.

Get free downloads for Internet Explorer 7, including recommended updates as they become available. To download Internet Explorer 7 in the language of your choice, please visit the Internet Explorer 7 worldwide page.