Джерело PDF Друк e-mail
Написав Редактор   
Вівторок, 14 травня 2013, 23:04

Настуня була зовсім непоказна: мала, худа, веснянкува­та. Коли хвилювалася, завше дрібненько кліпала своїми не­виразними очицями. Але в тому її кліпанні було стільки не­захищеності, дитинності, що Петро „запав на дівчисько, з чого довго дивувалися ті, що мали дівок на виданні: такий кремезний, височезний, буйночубий, а ще до того добрий коваль посватав непримітну сироту-безприданницю. На селі гарненько кісточки їм мили, буцім у галицькім анекдоті: „Йой, кумцю! Петро сі вженив! Та взяв таку страшну жінку, таку страшну, як ви, а може, ще й гіршу!”.

А „страшна Настуня жила у Петра, як у Бога за пазухою. Ніхто її від дитячих літ так не жалував, як чоловік. І хоч був неговіркий і на вигляд похмурий - звісно ж, коваль, - але ввечері враз лагіднів, коли молода дружина припрошува­ла до столу. Його темне лице мінилося усміхом від того, як Настуня за своїм кліпанням (а раптом Петрусеві вечеря не сподобається?) нічого перед собою не бачила. У широчен­них ковалевих грудях жила ніжна любов до малих і безпо­мічних.

Коли ж у них знайшлася донечка, Петро ладен був Настуню носити на руках. Адже новонароджена була ще крихітнішою і потребувала ще більшої опіки!

У півроку Катеринка сильно застудилася. Три дні у гаряч­ці лежала - усі думали, що помре. Не померла, але відтоді у дівчати більма кинулись на очі. Петро так зажурився, що Настуня більше не запримітила, щоб усміхався. Тому з часом у доньчиній хворобі почала звинувачувати себе.

Як у Погоні чудесно з'явився образ Богородиці на липі, Катеринці якраз минуло три роки, а її матір чекала на друге дитя.

Рано-вранці займила Настуня пасти. Через свій величень­кий живіт уже не брала донечки на руки. Катеринка мовчки вхопилася за матусину спідницю, тож рушили на пагорби під лісочком, до джерела, що від часу об'явлення ікони било з-під землі. Настуня й до того любила на тім місці худібку ви­пасати, але тепер ще дужче: вірила, що воно святе.

Вимостила молодиця з одягу сідельце для Катеринки, по­садовила її біля джерела. Доня слухає, як водичка дзюр­котить, щось по-малечому примовляє. Потім шука руцями гладенькі камінці, мама їй помага. Прозорими пальчиками водить по вологій поверхні нехитрих своїх іграшок. Від за­доволення губенята розтягаються від вуха до вуха. Настуні жаль на неї дивитися: що вона бачить за більмами?

Згадала недавні сільські події. Як не просилася в Петра - не пустив з процесією до церкви ікону заносити. Казав: не гоже їй із таким животом межи людей тиснутися, ще й напівзрячу дитину за собою тягти. То Настуня лише здале­ку в неділю у церкві ікону виділа. Непокоїлася: ех, якби тоді пішла за процесією, може, і випрохала б у Матері Божої здоров'ячка для кровинки своєї бідолашної.

Отямилася, як корівки вже у ліс сунули. Майнула заверта­ти, безпечно залишивши доню із забавкою. Вдарила пали­цею Ласку: уперта була корова, але дуже молочна. Побрела травами пригнічена. Хустина зрадливо сповзла по житньому волоссі.

„Матінко моя милосердна Маріє! Кажуть люди, та й я це добре змалку знаю: над сиротою і Бог з калитою. Поможи! Скоро мені час родити. Катеринка моя ще дрібосенька, а бачить заледве. Я теперечки не зможу її так глядіти, як попервах. Що буде з нею, скажи мені, Богородичко добрая..." - виливала свої болі, прямуючи до малої.

Запахло м'ятою, розруханою її ногами. Сонце поволі під­бивалося вище. Йой, чогось Катеринка лежить долі! Побігла Настуня, як лише могла бігти жінка при надії.

Захекана, аж мокра, підняла дитину. Катеринка зарюмсана, обличчя у багнюці вимурзане. Настуня і собі засльозилась, витирає безталанні оченята, черпає долонями джерелицю, личенько вмиває. Але... що це?! Більм нема! Нема, Матінко Божа!

Упала на коліна небога, притиснула чадо кохане до себе, плачучи:

- Катеринко моя дорогесенька, донечко моя люба! Тепер ти у мене красунечкою будеш! Це Богородиця тебе уздоровила! Це Вона, тільки Вона, Матіночка Христова, змилости­вилась над нуждою нашою та над молитвами убогими...

Уже й не пам'ятала, як додому дошкандибала. Голосила-примовляла від щастя-радості, то ж чутка хутко селом ши­рилися і швидше від них до хати рідної долинула. Вийшов коваль назустріч. Побачив жінку свою вагітну, донечку бла­китнооку, як матір. Побачив - і усміхнувся.

Наранок Настуня народила хлоп'ят-близнюків, смаглявих - у батька. А про джерело цілюще, що людям зір вертає, скоро дізналися далеко за межами Погоні.

 

Your are currently browsing this site with Internet Explorer 6 (IE6).

Your current web browser must be updated to version 7 of Internet Explorer (IE7) to take advantage of all of template's capabilities.

Why should I upgrade to Internet Explorer 7? Microsoft has redesigned Internet Explorer from the ground up, with better security, new capabilities, and a whole new interface. Many changes resulted from the feedback of millions of users who tested prerelease versions of the new browser. The most compelling reason to upgrade is the improved security. The Internet of today is not the Internet of five years ago. There are dangers that simply didn't exist back in 2001, when Internet Explorer 6 was released to the world. Internet Explorer 7 makes surfing the web fundamentally safer by offering greater protection against viruses, spyware, and other online risks.

Get free downloads for Internet Explorer 7, including recommended updates as they become available. To download Internet Explorer 7 in the language of your choice, please visit the Internet Explorer 7 worldwide page.