Об`явлення PDF Друк e-mail
Написав Редактор   
Вівторок, 14 травня 2013, 23:03

Літо 2000-го року розпочалося новим призначенням о. Никодима. Мати Божа Погінська покликала його втретє, і отець вбачав у цьому провидіння Боже.

Де ж ікона? Адже є у спогадах о. Дам'яна Богуна 1936 року, що вона, стара, обдерта, не переставала творити чуда. Про те, що вона у незадовільному стані, згадував і о. Ваврик із Канади у своїй книзі „По Василіянських монас­тирях". Пошуки у Відні через знайомих нічого не дали. О. Никодим також сам шукав у соборі св. Штефана і по ав­стрійських музеях. Та серед того моря інформації годі було виявити потрібне. Куди можливо, подав копії ікони. Чекав на відповідь, але безрезультатно.

Усе-таки вона десь є. І то зовсім близько. Ні, не могла іко­на зникнути, полишити дітей своїх заблудлих у радянському пеклі атеїзму.

Почався перший рік нового століття. Оголосили про намір папи Івана Павла II відвідати Україну. Ця подія схвилюва­ла все суспільство, викликавши і велику радість одних, що чули перемогу нашої віри і нашої правди, але і велике обу­рення людей, котрі не мали доброї волі, виходили на площі з гнівними транспарантами і окриками незадоволення.

„Господи Боже, - безустанно молився погінський настоя­тель, - адже в Україну приїде Папа. Якби-то можна було від­шукати ікону з цієї нагоди. Навіть коли б ми знайшли її десь за кордоном, то від кордону нашого ми із процесією занесли б її до Погоні. Дозволь, всемилостивий Господи, до приїзду Глави Церкви віднайти ікону, аби він благословив її".

20 лютого, в сиропусний тиждень, о. Никодим відвіз до Львова копію чудотворного образу (ту, що віднайшли в Дорі) у майстерню, щоб фотограф видрукував маленькі образки. Але того не виявилося на місці, тому мусив лишити образ там до наступного тижня.

Тепер у церкві, зліва від тетраподу, стіна видавалася оси­ротілою. Отець мимоволі згадав, як 28 травня 1996 року, під час свого другого перебування в Погоні, вже після повер­нення ікони Матері Божої з Дори, біля каплиці на джерелі приготували одну ікону Богородиці, що не була вкладена у вівтарі, аби люди під час прощі цілували її. А після про­щі він разом із братом Тимофієм Стадником занесли її до червоного кутка інтернату (у зимовий час там дозволялося відправляти, оскільки церкви ще не було), бо шкода й не­безпечно було залишати ікону, мальовану на дереві, у від­критій каплиці...

Отож о. Никодим приніс цю ікону і примостив на стіні: у неділю прийдуть люди до церкви, а стіна порожня, ще, не приведи Господи, почнуться осудження, шемрання.

У сиропусну неділю, 25 лютого, о. Никодим, виголошуючи проповідь, несподівано сказав:

- Якщо ми почнемо щось робити для Богородиці, Вона сама об'явить свою святу ікону.

Сказав - і прикусив язика: „Про що мовлю? Та ж не маю жодних доказів для цього. Хто говорить через мене? Ніколи і нікому брехні не торочив. А ЦЕ ЩО?"

У перший тиждень Великоднього посту, 28 лютого 2001 р., увечері відслужив Літургію, відспівали парастас. Почав Хресну дорогу, роздавши стації людям, яких було у церкві біля тридцяти, сам прочитав перші розважання. Затим по­прямував до сповідальні якраз під ту ж таки стіну зліва. Та людей до сповіді не було, тож знову долучився до відправи Хресної дороги. На четвертій стації опустився знову на колі­на в старенький клячник, підвівши у молитві свої темно-карі очі до ікони.

Раптом, наче прозора тоненька сітка, піднялася над іко­ною заслона, але якось по-особливому - від низу зліва до верху направо за годинниковою стрілкою. Увага священика прикипіла до Богородиці з Дитятком. Ні, він не спить. Він бачить! І чує голос (о, солодкий голос вічної таїни): „Це Я! А ти мене шукаєш.

Скільки разів уявляв момент віднайдення Тієї, що за ці роки пошуків стала скарбом його серця. Але хіба міг поду­мати про таке?!

Завмер, боячись навіть півпорухом завадити незбагнен­ній миті. Здавалося, кожух на ньому піднявся, холодний піт, як великі горошини, котився по спині. Напружив увесь свій людський слух. Але Богородиця не промовляла прямо - він почув Її голос у вусі:

„Дивися на рани - це рани від цвяхів, якими були прибиті корони". Погляд ніби сам спровадив свідомість о. Никодима на маленькі дірки, які виднілися над головами Марії й Ісуса. Знову залунали слова: „Дивися на рани - це рани від цвяхів, якими були прибиті шати". І погляд поведено по периметру ікони - через кожні 10-15 сантиметрів дірки. Це ж місця, де були прибиті коштовні ризи!

„О Матінко Божа! Ти весь час була поруч! Я торкав Тебе ру­ками, а не бачив, шукав по світах!" Сльози ніжності забриніли на очах в отця Никодима. О, ніколи він так натхненно, так од серця не молився і ніколи раніше не був таким щасливим!

Тільки тепер, коли він порівняв об'явлену ікону з надпрестольною (копією, котра зберігалася в сестер-служебниць у Тисмениці), помітив, що вони схожі. Пригадав давні образочки з підписами „Погінська чудотворна ікона". Як раніше він не зауважував разючої подібності?

І знову розчулений зір звернувся до ікони: на рівні серця Богородиці, наче на телевізійному екрані, відкрилося вра­женому священикові зображення - багато тисяч людей на площі і папа Іван Павло II. О. Никодим не знав, що воно мало означати.

Любов і дяка добрій Матінці, яких неможливо було пере­дати словами, наповнювали єство погінського пастиря.

Закінчилась Хресна дорога. О. Никодим підвівся, ледь тремтливим голосом звернувся до людей:

-    Де була ця ікона? Обізвалася Франя Кавецька:

-    Це ж ікона з вівтарів, які я перевезла до себе з Пшеничників. Я була ще мала, як монастир закрили. А коли приїхали одного разу енкаведисти з облави, один із них зай­шов до церкви і розстріляв образи. Тому і цей має дві діри.

Через тиждень фахівці зі Львова потвердили: знахідка да­тується до 1650 року. Це вона!

Окрилений василіянин їхав на звіт до владики Софрона Дмитерка - чудотворна ікона Погінської Матері Божої об'явилася вдруге в нашій Погоні!

 

Your are currently browsing this site with Internet Explorer 6 (IE6).

Your current web browser must be updated to version 7 of Internet Explorer (IE7) to take advantage of all of template's capabilities.

Why should I upgrade to Internet Explorer 7? Microsoft has redesigned Internet Explorer from the ground up, with better security, new capabilities, and a whole new interface. Many changes resulted from the feedback of millions of users who tested prerelease versions of the new browser. The most compelling reason to upgrade is the improved security. The Internet of today is not the Internet of five years ago. There are dangers that simply didn't exist back in 2001, when Internet Explorer 6 was released to the world. Internet Explorer 7 makes surfing the web fundamentally safer by offering greater protection against viruses, spyware, and other online risks.

Get free downloads for Internet Explorer 7, including recommended updates as they become available. To download Internet Explorer 7 in the language of your choice, please visit the Internet Explorer 7 worldwide page.