Небесні хори PDF Друк e-mail
Написав Редактор   
Вівторок, 14 травня 2013, 22:52

13 липня 2009 р. Б. від монастиря Христа Царя оо. Василіян вирушила проща до Червонограда, колишнього Кристинополя, під покровом Матері Божої з Погоні у намірі за єдність у церкві, за покликання.

Серед прочан Віра зауважила батька, що штовхав візок із хворою дівчинкою років восьми, яка не могла ні говорити, ні ходити (думала, що супроводжує їх до Пасічної, аж ні - весь тиждень ішов той сумний батько, а подорожні по черзі везли візок). Ще помітила бабусю (пізніше дізналася, що звуть її Василиною), яка йшла босоніж і несла фігурку Богородиці з безліччю вервичок. Не могла не зрадіти, коли побачила, скільки франківської інтелігенції покликала за собою Марія. Віра була цікавою жінкою. Уміла так говорити, що слухачі не помічали часу і довколишніх речей. Якщо б ви попросили багатьох Із її гостей детально описати вітальню, де ця жінка бесідує з ними, напевне, вони б розгубилися і не пригадали. Мала золоті руки, а ще краще серце. Хоча навіть для бага­тьох сусідів залишалася незрозумілою і дивною. Що б ска­зали ви, якби протягом дня через вікно побачили, як в її дім заходять І виходять почергово, не перетинаючись одне з одним, монахиня в габіті, невисока жінка із заплетеною косою набік, прилизаний вусатий пан із великим клунком, поважна пані-пенсіонерка, чоловік, що наче на невидимому коні прискакав, такий хвацький, і нарешті бомж у шотландській спідниці. Очевидно, такою особою, як Віра, у радянські часи зацікавилися б неодмінно компетентні органи.

Колись Віра працювала на державній роботі, але після першої в житті прощі до Зарваниці покинула її і почала інкрустувати Ікони. Одна проща перемінила все життя. Тому що наслідки її були колосальні. Це Віра побачила по людях, з якими стикалася протягом недовгого часу опісля: дві жінки стали монахинями (одна вчителька, а друга медсестра, що стала свідком катастрофи із сином, який помер у неї на руках); кардинальні зміни відбулися в родині її подруги, яку на прощі наздогнав брат-банкір, щойно повернувшись із Мюнхена, і обурювався їхнім фанатизмом, а Боже прови­діння вибрало саме його - життя сім'ї повернулося на 180 градусів; красуня Іванка з відзнакою закінчила духовно-теологічну академію, нею як талановитим науковцем почав опікуватися Владика Софрон Мудрий ЧСВВ, вона поїхала вчитися до Польщі в духовний заклад, працює над дисер­тацією, буде доктором богослов'я; а батько хворої на рак дівчини, що пройшов із картою в руках три області і приєд­нався до них на Тернопільщині, вимолив у Господа зцілення для доньки (всі бачили, як він молився біля ікони і плакав, і всі також молилися і плакали разом із ним. Після прощі він не повернувся додому: пішов до Львова за порадою Віри шукати могилу Миколи Чарнецького. Його не було вдома ці­лий місяць. А коли подзвонив до доньки, вона повідомила, що пухлина зникла)...

Полуденна спека. Зупинилась машина. Із віконця визир­нули спостережливі очі лікаря (Віра впізнала свого знайо­мого), досвідчено помічаючи в постатях і лицях виснажених жінок явно виражену гіпертонію, варикоз, серцеву недо­статність. А вони ідуть під пекучим сонцем! Незважаючи на свої недуги, незрозуміло звідки беручи сили.

Село, церква, село, церква - як на прощі, звісно. Траса Івано-Франківськ-Львів. На Львівщині минули церкву зі ста­ровинним іконостасом роботи художника Монастирського (Віра особливо запам'ятала зображення Андрія Критського - як живий!). У с. Боянець Жовківського району бачили чу­дотворний образ Серця Христового, перед яким по повер­ненню з війни молився чоловік на милицях, а відійшов від образу без них. Залишилась позаду Жовква. Віра молилася в тамтешньому храмі біля мощей св. Партенія і згадувала свого родича Боцманюка, що розмальовував тут стіни (він емігрував до Канади, інакше лежав би в Дем'яновому Лазі).

Сьомого дня на підходах до Червонограда Віра разом із подругою Світланою відстали. Брели з останніх сил. Поки перебинтували ноги, напилися води, відстань між ними і па­ломниками безнадійно збільшилась.

-            Думаю, треба зупинити машину, бо інакше ми їх не на­здоженемо.

-            Можемо і наздогнати, коли вони відпочиватимуть.

-            І йти далі без відпочинку? У нашому стані?

-            Ти права, треба зупиняти.

Однак машини не зупинялися: це Львівщина, а процесія несла синьо-білі прапори - їх трактували однозначно.

-    У нас єдиний вихід - наздогнати прощу. Але як?

І тоді Віра згадала, що її кум Володимир казав про безна­дійні ситуації: треба молитися словами Ісуса на хресті: „Елі, Елі, лама савахтані". Ці слова чує вся вселенна, все завми­рає перед ними, бо це останні слова Христа. Господь від­гукується на них негайно заради тої миті, а через муку, яку відчуває людина, Бог дивиться на неї, як на рідного Сина.

-    Елі, Елі, лама савахтані!

Жінки молилися безперервно, долаючи крок за кроком розжареною трасою.

-  Ми не так молимося, - перервала Світлана. - Треба біль­ ше почуття вкладати в слово „Елі", адже це означає „Бог".

Знову вперед і знову молитва.

Раптом Віра підвела до неба вражені очі з-під білої хусти­ни, насунутої на лоба, і спитала:

-  Ти чуєш голоси?

Світлана прислухалася. Співав хор. Так, було чітко чути. Голоси лунали зліва від траси, над ліском. Це був не простий спів, а глибоко духовний, зворушливий, багатоголосий.

-    Чую. Напевне, це в селі церковний хор співає.

-    Світлано, але подивися: довкола ні села, ні церкви. Жінки якийсь час зачудовано слухали небесні хори, а далі знову рушили з тією ж молитвою. Звучання голосів не пере­ставало супроводжувати їх.

І диво - недосяжна відстань почала зменшуватися, хоча вони не бігли, не пришвидшували ходи.

Віра і Світлана наздогнали прощу у дивовижний спосіб, не втративши дорогоцінного відпочинку. Як тільки проща зу­пинилася, подруги пішли поміж прочан, що сиділи на траві, цілувати на знак подяки ікону Погінської Богородиці.

 

Your are currently browsing this site with Internet Explorer 6 (IE6).

Your current web browser must be updated to version 7 of Internet Explorer (IE7) to take advantage of all of template's capabilities.

Why should I upgrade to Internet Explorer 7? Microsoft has redesigned Internet Explorer from the ground up, with better security, new capabilities, and a whole new interface. Many changes resulted from the feedback of millions of users who tested prerelease versions of the new browser. The most compelling reason to upgrade is the improved security. The Internet of today is not the Internet of five years ago. There are dangers that simply didn't exist back in 2001, when Internet Explorer 6 was released to the world. Internet Explorer 7 makes surfing the web fundamentally safer by offering greater protection against viruses, spyware, and other online risks.

Get free downloads for Internet Explorer 7, including recommended updates as they become available. To download Internet Explorer 7 in the language of your choice, please visit the Internet Explorer 7 worldwide page.